Художник Олег Денисовець

Художник-Майстер  ОЛЕГ ДЕНИСОВЕЦЬ народився 1968 року у Львові – єдиний у світі художник-зубний технік, який створює коронки з картинами. Див. відео на ТСН

• «Я з раннього дитинства мав схильність до малювання. Ще до школи не ходив, як постійно сидів і робив витинанки. Далі малював у школі, коли служив в армії. Як дитина народилася, уночі вставав, заколисував і брався за картини. Вивчився на зубного техніка, але й такий фах вирішив переплести з малюванням, – розповідає Олег Денисовець. – Почалося з того, що знайома запитала, чи можу їй розмалювати задній зуб. До цього підійшов відповідально, у роботі максимально виклався. Малюнок продумав сам. Це був знак зодіаку – лева зобразив у стилізованому образі, додав багато кольорів. Відтоді почали люди звертатися. Замовляють знаки зодіаку, ієрогліфи, дають фото домашніх улюбленців – просять, аби їх змалював. Зрозуміло, що цей малюнок люди роблять заради свого его. Його можна показати лише в найближчому оточенні. Це як тату на місцях, які не прийнято демонструвати».

“Художник Олег Денисовець малював завжди, скільки себе пам’ятає. Виставив свої твори вперше 2017 року в Музеї етнографії та художнього промислу (Інститут народознавства НАН України, м.Львів). Вже ця виставка по-справжньому вразила глядачів. У крихкому матеріалі (гутному склі)  кожен відчув хвилювання і біль митця у відтворюваних ним  реаліях матеріального, культурного і духовного життя українців. Роботи Олега змушують зупинитися, приглянутися, осмислити символіку, яку щедро використовує художник. То й багата народна знакова система звичаїв, обрядів, пісенної культури, біблійних ціннісних значень… Несподівано перед очима глядача постає таємниця взаємопов’язаності матеріального й духовного, багатовимірності життя. Від картин струменить любов до рідної землі, до традицій рідного народу, його історії, пісні.

• Сучасні  виклики – це нові  образи, інші матеріали (полотно…), зміни формату (від камерних невеликих розмірів до плакатів). Незмінна ж – прослава мовою символіки Краси, Волі, Вітчизни…”  – Оксана Сапеляк, кандидат історичних наук.